Бойцов Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Павлович Бойцов
Иван Павлович Бойцов
Іван Павлович Бойцов
Іван Павлович Бойцов
Перший секретар Ставропільского крайового комітету ВКП(б) — КПРС
грудень 1946 — квітень 1956
Попередник: Орлов Олександр Леонідович
Наступник: Лебедєв Іван Кононович
 
Народження: 29 липня 1896(1896-07-29)
с. Чащово, Володимірської губернії, нині в Шуйському районі, Іванівської області СРСР
Смерть: 6 вересня 1988(1988-09-06) (92 роки)
Москва, СРСР
Поховання: Кунцевський цвинтар
Країна: СРСР
Партія: КПРС
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Дружби народів Орден Червоної Зірки
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»

Іва́н Па́влович Бойцо́в (нар. 29 липня 1896(18960729) — 6 вересня 1988) — радянський державний та партійний діяч, перший секретар Калінінського обласного комітету ВКП(б), після війни — перший секретар Ставропольського крайового комітету ВКП(б) — КПРС. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) в 1939—1952 р. Член ЦК КПРС в 1952—1961 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-5-го скликань (у 19371962 роках).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Чащово, Володимірської губернії, нині в Шуйському районі, Іванівської області СРСР у родині селян. Росіянин.

У листопаді 1911 — серпні 1915 р. — ткач Шуйсько-Єгор'ївської мануфактури Шуйського повіту. У серпні 1915 — грудні 1917 р. — рядовий 7-го кавалерійського запасного полку російської армії у місті Тамбові. У грудні 1917 — жовтні 1918 р. — помічник машиніста Ніколаєвської залізниці у Москві.

У жовтні 1918 — квітні 1919 р. — червоноармієць 15-го залізничного дивізіону в Могилеві. Учасник громадянської війни в Росії. Член РКП(б) з березня 1919 року.

У квітні — грудні 1919 р. — курсант військово-технічних курсів у Москві. У грудні 1919 — грудні 1921 р. — машиніст 15-го залізничного дивізіону на Східному фронті в Саратовській губернії. У грудні 1921 — червні 1922 р. — машиніст 15-го залізничного дивізіону в Карелії (під час придушення Карельського повстання).

У червні 1922 — травні 1925 р. — політичний керівник 15-го залізничного полку в місті Стрельна Петроградської губернії. У травні 1925 — серпні 1926 р. — секретар партійного комітету Фінляндської дільниці Октябрської залізниці в Ленінграді.

У серпні 1926 — червні 1927 р. — слухач курсів повітових партійних керівників при ЦК ВКП(б) у Москві.

У червні 1927 — липні 1928 р. — відповідальний секретар Парголовського районного комітету ВКП(б) Ленінградської області. У 1928 році закінчив заочно Комуністичний університет у Ленінграді, здобув спеціальність викладача політекономії.

У липні 1928 — вересні 1929 р. — інструктор Лодейнопольського окружного комітету ВКП(б) Ленінградської області. У вересні 1929 — червні 1930 р. — секретар партійного комітету ВКП(б) Ленінградського заводу імені Фрідріха Енгельса.

У червні 1930 — травні 1932 р. — слухач Ленінградського економічного відділення Інституту червоної професури. У травні 1932 — червні 1934 р. — викладач Військово-політичної академії РСЧА імені Толмачова. У червні 1934 — вересні 1937 р. — парторг ЦК ВКП(б) Монетного двору Наркомату фінансів СРСР у Ленінграді.

У вересні — листопаді 1937 р. — 1-й секретар Дновського районного комітету ВКП(б) Ленінградської області. У грудні 1937 — березні 1938 р. — 1-й секретар Псковського окружного комітету ВКП(б) Ленінградської області.

У березні — липні 1938 р. — виконувач обов'язки 1-го секретаря, у липні 1938 — грудні 1946 р. — 1-й секретар Калінінського обласного комітету ВКП(б). Під час німецько-радянської війни, з 17 жовтня 1941 року до липня 1944 року — член Військової Ради Калінінського та 1-го Прибалтійського фронтів.

У грудні 1946 — квітні 1956 р. — 1-й секретар Ставропольського крайового комітету ВКП(б)-КПРС.

У травні 1956 — липні 1959 р. — заступник голови, у липні 1959 — травні 1961 р. — 1-й заступник голови Комітету Партійного Контролю при ЦК КПРС. У травні 1961 — січні 1963 р. — заступник голови Комісії радянського контролю Ради Міністрів СРСР.

З січня 1963 року — на пенсії у Москві.

Помер в Москві. Похований на Новокунцевському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]